Творчий учитель        Четвер, 28.03.2024, 20:44
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS

Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [0]
Статті на методичні теми [0]
Класному керівникові [0]
Корисні матеріали [4]
Міні-чат
Наше опитування
Хто Ви, відвідувач нашого сайту?
Всього відповідей: 83
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наша кнопка
Код кнопки
Форма входу
Головна » Статті » Корисні матеріали

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МЕДИЧНИХ ЗНАНЬ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ПЕДАГОГА-ДЕФЕКТОЛОГА ДО КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ В ЗАКЛАДАХ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Дефектологія (від лат. defectus - недолік і грец. λόγος - навчання, наука) - наука про психофізичні особливості розвитку дітей з психічними та (або) фізичними вадами, закономірності їх навчання і виховання.

Дефектолог - фахівець в області дефектології.

Ø     дефектолог (у широкому сенсі трактування цього терміну) - фахівець в області вивчення, навчання, виховання і соціалізації дітей з відхиленнями в розвитку.

Ø     дефектолог (у вузькому розумінні цього терміна) - корекційний педагог.

Про нерозривний звязок медицини і дефектології свідчать навіть поширені назви відповідних сфер діяльності з виховання, освіти і реабілітації дітей з особливими освітніми потребами («лікувальна педагогіка», «соціальна педіатрія» тощо), а також широке використання медичної термінології у тезаурусі корекційної педагогіки та спеціальної психології. Видатний вчений в галузі загальної і спеціальної психології, а також соціального компенсаторного виховання Л.С.Виготський наголошував на тому, що вивчення важких і відсталих дітей повинно вестися спеціалістом, обізнаним у питаннях психопатології, дефектології і лікувальної педагогіки.

Не випадково освітні програми підготовки спеціалістів у галузі практичної дефектології (олігофренопедагогів, тифлопедагогів, сурдопедагогів, логопедів) завжди передбачали відповідний обсяг медичних знань. Оскільки професійна діяльність педагога-дефектолога виходить за межі традиційної вчительської діяльності, щільно взаємодіючи і переплітаючись з різними видами соціально-педагогічної, реабілітаційної, консультативно-діагностичної, психотерапевттичної, власне корекційцної та іншими видами "невчительської” діяльності, системоутворювальним критерієм комплексу наукових і практичних знань педагога-дефектолога виступає антропологічний принцип (Н.М.Назарова), який визначає відбір та інтеграцію всієї значущої для діяльності дефектолога інформації, зокрема медичного змісту.

Можна стверджувати, що система медичних знань, будучи складовою професійної культури педагога-дефектолога, сприяє фундаменталізації його освітньої підготовки, а це є важливою умовою наближення вітчизняної практики дефектологічної освіти до міжнародних стандартів.

Отож, у своїй доповіді я хочу окреслити основні медичні терміни, їх кодування відповідно до міжнародної класифікації хвороб, знання яких є необхідними у роботі вчителя-дефектолога.

Міжнародна статистична класифікація хвороб та проблем, пов'язаних зі здоров'ям (англ. International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems) — документ, який використовується як провідна статистична та класифікаційна основа в системі Охорони здоров'я. Періодично (раз в десять років) переглядається під керівництвом ВООЗ. МКХ є нормативним документом, що забезпечує єдність методичних підходів та міжнародну верифікацію матеріалів. Відповідно до МКХ, всі хвороби об’єднані за певними критеріями, кожна група хвороб має свій шифр.

[A00 B99] Деякі iнфекцiйнi та паразитарні хвороби

  • [A15 A19] Туберкульоз
  • [B15 B19] Вірусний гепатит
  • [B20 B24] Хвороба, зумовлена вірусом iмунодефiцiту людини (ВIЛ)

[C00 D48] Новоутворення
[D50 D89] Хвороби крові i кровотворних органів та окремі порушення з залученням імунного механізму
[E00 E90] Хвороби ендокринної системи, розладу харчування та порушення обміну речовин

  • [E00 E07] Хвороби щитоподібної залози
  • [E10 E14] Цукровий діабет

 [F00 F99] Розлади психіки та поведінки

  • [F00 F09] Органiчнi, включаючи симптоматичні, психiчнi розлади
  • [F10 F19] Розлади психіки та поведінки внаслiдок вживання психоактивних речовин
  • [F20 F29] Шизофренія, шизотиповi стани та маячні розлади
  • [F30 F39] Розлади настрою (ефективні розлади)
  • [F40 F49] Невротичні, пов'яанi зi стресом та соматоформнi розлади
  • [F50 F59] Поведiнковi синдроми, пов'язанi з фiзiологiчними розладами та фізичними факторами
  • [F60 F69] Розлади зрілої особистості та поведiнковi розлади
  • [F70 F79] Розумова вiдсталiсть
  • [F80 F89] Розлади, пов'язанi з психологічним розвитком
  • [F90 F98] Розлади поведінки та емоцій, які починаються здебільшого в дитячому та пiдлiтковому вiцi
  • [F99 F99] Неуточнений психічний розлад

[G00 G99] Хвороби нервової системи
[H00 H59] Хвороби ока та придаткового апарату

  • [H53 H54] Розлади зору i сліпота

[H60 H95] Хвороби вуха та соскоподібного відростка
[I00 I99] Хвороби системи кровообігу
[J00 J99] Хвороби системи дихання
[K00 K93] Хвороби органів травлення
[L00 L99] Хвороби шкіри та пiдшкiрної клітковини
[M00 M99] Хвороби кiстково-м'язової системи та сполучної тканини
[N00 N99] Хвороби сечостатевої системи
[O00 O99] Вагiтнiсть, пологи та післяпологовий період
[P00 P96] Окремі стани, що виникають в перинатальному періоді
[Q00 Q99] Природжені вади розвитку, деформації та хромосомної аномалії
[R00 R99] Симптоми, ознаки та відхилення вiд норми, що виявлені при лабораторних та клiнiчних дослідженнях, не класифiкованi в інших рубриках
[S00 T98] Травми, отруєння та деякі iншi наслідки дії зовнiшнiх причин
[V01 Y98] Зовнiшнi причини захворюваності та смертності

[Z00 Z99] Фактори, що впливають на стан здоров'я населення та звертання до закладів охорони здоров'я

Для ефективної організації роботи спеціалістів з розумово відсталими дітьми потрібне правильне розуміння феномену розумової відсталості та знання причин її виникнення. Усвідомлене і обережне вживання терміна для називання проблеми – не лише показник високого рівня професійної майстерності, але й важливий чинник створення атмосфери довіри у стосунках з дитиною та членами її сім’ї, спосіб протидії стигмі, пов’язаній з діагнозом. Правильне визначення поняття розумової відсталості має також велике теоретичне значення, адже воно сприятиме глибокому розумінню суті аномального психічного розвитку і створенню найбільш сприятливих умов для корекції даного відхилення та організації соціальної роботи з такими дітьми. Незрозуміле виділення самого поняття негативно впливатиме на наукові пошуки у Терміном «розумова відсталість» у вітчизняній дефектології прийнято рахувати стійке виражене зниження пізнавальної діяльності людини, яке виникає внаслідок органічного ураження головного мозку.

У спеціальній літературі використовується термін „розумова відсталість”, оскільки він вказує не лише на кількісну характеристику відхилення, але й на якісну, яка передбачає певний позитивний поступ розвитку дитини внаслідок організації цілеспрямованої корекційної та соціальної роботи, яка враховує її потенційні можливості і опирається на збережені або менш ушкоджені її функції або функціональні системи. Різна структура відхилення викликає різноманітні види (або ступені) даного відхилення.

У той же час зараз робляться спроби замінити термін „розумова відсталість” його синонімами, оскільки він вказує перш за все на неадекватність дитини у розумовому плані. Але така дитина має порушення розвитку не лише інтелектуальних функцій, а й моторики, емоційно-вольової сфери, особистості в цілому. Крім того, прищеплення дитині ярлика „розумово відсталий” важко сприймається батьками. Пошук більш адекватного терміну поки що не привів до успіху. Запропоновані синоніми типу „діти з відхиленнями розвитку”, „діти з особливими потребами”, „діти з недостатністю розвитку”, „діти з проблемами інтелектуального здоров’я” не отримали своє визнання, оскільки їхнє трактування досить розмите і може бути віднесено до значно більшої популяції.

Таким чином можна дати визначення: розумова відсталість – це стійке порушення пізнавальної діяльності внаслідок органічного ураження головного мозку (набутого або спадкового). Розумова відсталість як патологія може бути констатована лише в тому випадку, якщо в одного суб’єкта будуть зразу три такі основні порушення: органічне ураження головного мозку (набуте або спадкове), яке містить розлитий характер і охоплює значні частини головного мозку і в першу чергу ті, які відповідають за інтелектуальний розвиток; порушення в першу чергу пізнавальної діяльності, зокрема усіх мисленнєвих операцій (аналізу, синтезу, узагальнення, абстрагування тощо), що не дає можливості суб’єкту опанувати програму загальноосвітньої школи у повному об’ємі і у відповідні терміни; стійкість даного відхилення, або його регресивність, що не дає можливості в майбутньому такій дитині адаптуватись у повній мірі до життя у соціальному середовищі або призводить до постійного погіршення її стану внаслідок прогресування патологічного стану внаслідок загострення хвороби.

Критерії належності до розумово відсталих осіб, які використовують працівники системи охорони здоров’я, соціальні педагоги в нашій країні визначено Всесвітньою організацією охорони здоров’я в 10-му перегляді Міжнародної класифікації хвороб. До групи розумово відсталих клієнтів належать люди, діагнози яких мають подані далі шифри та назви за вказаним документом. Наведемо докладний перелік діагнозів, які використовуються у практиці роботи ПМПК та їхніх шифрів у відповідності з МКХ-10

F - розумова ______________відсталість;

F 70 - легка розумова відсталість;

F 71 - помірна розумова відсталість;

F 72 - важка розумова відсталість;

F 73 - глибока розумова відсталість;

F 78 - інша розумова відсталість;

F 79 - не уточнена розумова відсталість.

Окрім основного діагнозу діти можуть мати супутні психіатричні проблеми:

F 7х.0 - мінімальні поведінкові відхилення або їхня відсутність;

F 7х.1 - значні поведінкові відхилення, що потребують уваги або лікувальних

заходів;

F 7х.8 - інші поведінкові відхилення;

F 7х.9 - поведінкові відхилення не визначені.

F70.1 Розумова відсталість легкого ступеня зі значними порушеннями поведінки, які вимагають лікування і догляду (+ психопатоподібний синдром) (IQ = 50-70)

F70.11 Розумова відсталість легкого ступеня зі значними порушеннями поведінки, які потребують догляду і лікування, обумовлена попередньою інфекцією або інтоксикацією.

F70.12 Розумова відсталість легкого ступеня зі значними порушеннями поведінки, які потребують догляду і лікування, обумовлена.

F70.13 Розумова відсталість легкого ступеня зі значними порушеннями поведінки, які потребують догляду і лікування, обумовлена фенілкетанурією.

F70.14 Розумова відсталість легкого ступеня зі значними порушеннями поведінки, які потребують догляду і лікування, обумовлена хромосомними порушеннями.

F70.17 Розумова відсталість легкого ступеня зі значними порушеннями поведінки, які потребують догляду і лікування, обумовлена недоношеністю

F70.18 Розумова відсталість легкого ступеня зі значними порушеннями поведінки, які потребують догляду і лікування, обумовлена іншими уточненими причинами.

F70.19 Розумова відсталість легкого ступеня зі значними порушеннями поведінки, які потребують догляду і лікування, обумовлена не уточненими причинами.

F70.8 Розумова відсталість легкого ступеня з іншими порушеннями поведінки (+ епілептоформний синдром).

F70.81 Розумова відсталість легкого ступеня з іншими порушеннями поведінки, обумовлена попередньою інфекцією або інтоксикацією.

F70.82 Розумова відсталість легкого ступеня з іншими порушеннями поведінки, обумовлена попередньою травмою або фізичним агентом.

F70.83 Розумова відсталість легкого ступеня з іншими порушеннями поведінки, обумовлена фенілкетанурією.

F70.84 Розумова відсталість легкого ступеня з іншими порушеннями поведінки, обумовлена хромосомними порушеннями.

F70.87 Розумова відсталість легкого ступеня з іншими порушеннями поведінки, обумовлена недоношеністю.

F70.88 Розумова відсталість легкого ступеня з іншими порушеннями поведінки, обумовлена іншими уточненими причинами.

F70.89 Розумова відсталість легкого ступеня з іншими порушеннями поведінки, обумовлена не уточненими причинами.

F70.9 Розумова відсталість легкого ступеня без вказівки на порушенням поведінки.

F70.91 Розумова відсталість легкого ступеня без вказівки на порушенням поведінки, обумовлена попередньою інфекцією або інтоксикацією.

F70.92 Розумова відсталість легкого ступеня без вказівки на порушенням поведінки обумовлена попередньою травмою або фізичним агентом.

F70.93 Розумова відсталість легкого ступеня без вказівки на порушенням поведінки, обумовлена фенілкетанурією.

F70.94 Розумова відсталість легкого ступеня без вказівки на порушенням поведінки, обумовлена хромосомними порушеннями

F70.97 Розумова відсталість легкого ступеня без вказівки на порушенням поведінки, обумовлена недоношеністю.

F70.98 Розумова відсталість легкого ступеня без вказівки на порушенням поведінки, обумовлена іншими уточненими причинами.

70.99 Розумова відсталість легкого ступеня без вказівки на порушенням поведінки, обумовлена не уточненими причинами.

F71 Помірна розумова відсталість (IQ = 35-49)

* розширення діагнозу має ті ж позначення, що і при розумовій відсталості легкого ступеня вираження відхилення.

F 72 Важка розумова відсталість (IQ = 20-34)

* розширення діагнозу має ті ж позначення, що і при розумовій відсталості легкого ступеня вираження відхилення.

F 73 Глибока розумова відсталість (IQ = 0-19)

* розширення діагнозу має ті ж позначення, що і при розумовій відсталості легкого ступеня вираження відхилення [2].

Розумова відсталість може поєднуватись з будь-якими іншими психічними або фізичними (соматичними) розладами, причому деякі психоневрологічні синдроми та розлади зустрічаються в суб’єктів з розумовою відсталістю принаймні у три-чотири рази частіше, аніж у загальній популяції. Крім того, розумово відсталі піддаються великому ризику експлуатації та фізичного і сексуального насильства. Адаптаційні можливості таких людей завжди порушені, проте в суспільстві з високим рівнем соціального захисту, де існує система підтримки осіб з розумовою відсталістю, ці порушення можуть бути зведені до мінімуму.

Британські дослідники Д.Голдберг, С.Бенджемін, Ф.Крід виокремлюють три групи медичних (соматичних) проблем, характерних для розумово відсталих дітей.

1. Специфічні порушення. Наприклад, синдром Дауна здебільшого зустрічається з дефектами серцево-судинної системи, ожирінням, інфекційними хворобами органів дихання, кондуктивною глухотою, шкірними висипами, хронічним лімфолейкозом, хворобою Альцгеймера (що призводить до деменції (набуте слабо уміє, що характеризується розпадом психічних функцій, що відбувається в результаті враження мозку, найчастіше в старості), епілепсії та передчасної смерті), а також з найбільш значущим ураженням - гіпотерозом;

2. Загальні етіологічні фактори. Розумова відсталість переважно вказує на те, що головний мозок не функціонує нормально. Ця дисфункція може мати інші прояви, наприклад епілепсія, порушення сенсорної або моторної сфери (церебральний параліч), аутизм, гіперкінетичний синдром. Також підвищеним є ризик розвитку психічного захворювання, частково через порушення функцій головного мозку.

3. Підвищена вразливість. Діти цієї групи частіше опиняються в несприятливих обставинах. живуть в умовах, які несприятливо впливають на здоров'я. Вони частіше стають жертвами злочинів, бувають безробітними, піддаються експлуатації та жорстокому ставленню. Часто вони живуть у великих стаціонарних закладах і піддаються ризику захворіти на туберкульоз, гепатит, часто не мають повноцінного харчування. Трапляється, що в закладах з гарним харчуванням, доглядом. з позитивними в цілому умовами використовуються неадекватні в цілому програми з підвищеними вимогами. Усі перераховані фактори частково впливають і на порушення.

Таким чином необхідно зазначити, що розумова відсталість визначається як стан затриманого або неповного розвитку психіки, який насамперед характеризується порушенням здібностей, що проявляються в період вікового дозрівання та забезпечують загальний рівень інтелектуальності, тобто когнітивних, мовних, моторних і соціальних здібностей. При цьому особливу увагу потрібно приділяти патологіям, при ранньому виявленні яких можливе лікування. До них відносяться гіпотеріоз, фенілкетонурія, порушений обмін речовин, а також інфекційні захворювання.

[F70 F79] Розумова вiдсталiсть

  • F.70. Розумова вiдсталiсть легкого ступеня

Дебільність - легкий ступінь слабоумства. Дебіли здатні до навчання, опановують нескладні трудові процеси, можливе їхнє соціальне пристосування у відомих межах (IQ = 50 — 70). Легку дебільність важко відрізнити від психіки на нижній межі норми. На відміну від імбецилів, дебіли нерідко виявляють досить високий розвиток мови; їхнє поводження більш адекватне і самостійне, що деякою мірою маскує слабкість мислення. Цьому сприяють гарна механічна пам'ять, наслідування. Однак, спостереження і спеціальні дослідження виявляють у дебілів слабкість абстрактного мислення, перевага конкретних асоціацій. Перехід від простих до більш складних відвернених узагальнень для них ускладнений. На відміну від імбецильності, при дебільності можливе навчання в школі, але при цьому виявляються відсутність ініціативи в самостійності в навчанні, повільність та інертність. Особи з дебільністю опановують переважно конкретні знання, засвоєння теорії їм не вдається. Емоції, воля і вся особистість при дебільності більш розвинуті, ніж при імбецильності. Характерологічні особливості представлені набагато ширше, тому простий поділ осіб з дебільністю на торпідних (загальмованих, млявих, апатичних) і еретичних (збудливих, дратівливих, злісних) недостатній й умовний. При дебільності завжди можна відзначити слабкість самовладання, нездатність придушувати свої потяги, недостатнє обмірковування своїх вчинків, деяку імпульсивність поводження, підвищену сугестивність. Незважаючи на це, особи з дебільністю непогано пристосовуються до життя. З роками, особливо при помірковано вираженій дебільності, відставання стає менш вираженим і виступає не так виразно. Багато практикуючих лікарів і дефектологи, з огляду на широкий діапазон відставання і темпу психічного розвитку, розрізняють виражену, середню і легку (майже невідокремлювана від нижньої межі нормального інтелекту) дебільність.

  • F.71. Розумова вiдсталiсть помiрного ступеня

Імбецильність - середній ступінь слабоумства. Мова й інші психічні функції розвиті більше, ніж при ідіотії, однак особи з імбецильністю не здатні до навчання, непрацездатні, їм доступні лише елементарні акти самообслуговування. IQ = 20-50. Імбецили виявляють досить диференційовані і різноманітні реакції на навколишнє середовище. Їхня мова недорікувата й аграматична. Вони можуть вимовляти нескладні фрази, словниковий запас досягає іноді 200 — 300 слів. Хоча розвиток статичних і локомоторних функцій відбувається при імбецильності з великою затримкою, хворі засвоюють навички охайності, самостійно їдять, здатні себе обслуговувати. Особам з імбецильністю доступні нескладні узагальнення, вони мають деякий запас зведень, непогано орієнтуються в звичайному життєвому оточенні. Внаслідок відносно гарної механічної пам'яті і пасивної уваги, вони можуть засвоїти елементарні знання, якими користуються, як штампами. Деякі особи з імбецильністю володіють порядковим рахунком, знають окремі букви, але засвоюють тільки прості трудові процеси (збирання, прання, миття посуду, окремі елементарні виробничі функції). При цьому відзначаються крайня несамостійність, погане перемикання на різні процеси. Емоції бідні, одноманітні. На зміну обставин вони дають своєрідну негативну реакцію. У той же час, особистість їх більш розвинена, ніж при ідіотії, вони вразливі, соромляться своїх недоліків, адекватно реагують на осуд або схвалення. Не володіючи ініціативою і самостійністю, особи з імбецильністю легко губляться в незвичних умовах і мають потребу в постійному нагляді й опіці. Варто враховувати також підвищену сугестивність імбецилів і схильність до сліпого наслідування. Імбецильність розділяється на різко виражену розумову відсталість (IQ = 20 — 34) і розумову відсталість середньої ваги (IQ = 35 — 49).

  • F.72. Розумова вiдсталiсть тяжкого ступеня

Тяжка розумова відсталість характеризується вираженим ступенем розладів рухів чи інших відповідних дефектів, що свідчить про аномальний розвиток центральної нервової системи. До цього часто додаються тяжкі неврологічні й соматичні порушення, епілепсія, аутизм, розлади зору і слуху. Більшість таких хворих нерухомі чи значно обмежені в рухах, не тримають сечі й калу, з ними можливі тільки найпростіші форми спілкування. Вони практично не здатні самостійно піклуватися про свої потреби і тому потребують постійного нагляду і допомоги.

Тяжка розумова відсталість на відміну від помірної характеризується:
- Вираженою конкретністю і ситуаційністю мислення [0]
- Вкрай слабким розвитком мови [80]
- Неспроможністю до утворення абстрактних понять [0]
- Різким обмеженням можливостей до навчання [0]
- Інтелектуальним коефіцієнтом 21 - 29 балів [100]

·        F.73. Глибока розумова вiдсталiсть

Ідіотія - найважче слабоумство (глибока розумова відсталість) з майже повною відсутністю мови і мислення, потребою в постійному догляді; IQ<20. У хворих або немає реакції на звичайні подразники, або вона неадекватна. Сприйняття осіб з ідіотією, очевидно, неповноцінні, увага відсутня або вкрай хитка. Мова нерозвинута, обмежується звуками, окремими словами, немає розуміння зверненої до них мови. Діти, що страждають ідіотією, або зовсім не опановують статичними і локомоторними навичками, або здобувають їх дуже пізно. Нерідко вони не можуть жувати і проковтують їжу не прожованою, можуть харчуватися тільки рідкою їжею. Будь-яка осмислена діяльність при ідіотії недоступна. Хворі не володіють навіть простими навичками самообслуговування, неохайні. Залишені без догляду, залишаються нерухомими або впадають у безперервне неусвідомлене збудження з одноманітними рухами, автоматичним розгойдуванням, стереотипним розмахуванням руками, ляскотом у долоні і т.п. Особи з ідіотією нерідко не відрізняють рідних від сторонніх. Емоції елементарні і пов'язані тільки із вдоволенням або невдоволенням, що виражається найпримітивнішим способом у вигляді збудження або лементу. Дуже легко виникає афект озлоблення, що виявляється в сліпій люті й агресивних тенденціях, нерідко спрямованих на себе (кусають, дряпають себе, наносять удари). Часто хворі поїдають нечистоти, жують і ссуть усе, що трапляється під руку, завзято мастурбують. Глибокому недорозвиненню психіки нерідко відповідають грубі дефекти фізичного розвитку. Зустрічаються і відносно більш легкі форми ідіотії.

  • F.78. Iншi форми розумової вiдсталостi

Розумова відсталість може розвиватися при важких соматичних захворюваннях або сенсорній недостатності (глухота, сліпота), які перешкоджають оцінці інтелектуального рівня (F78).

  • F.79. Розумова вiдсталiсть, неуточненого ступеня

[F80 F89] Розлади, пов'язанi з психологiчним розвитком

  • F.80. Специфiчнi розлади розвитку мовлення та мови
  • F.81. Специфiчнi розлади розвитку здiбностей до навчання
  • F.82. Специфiчнi розлади розвитку рухової функцiї
  • F.83. Змiшанi специфiчнi розлади психологiчного розвитку
  • F.84. Розлади психологiчного розвитку загального характеру
    • F.84.0 Дитячий аутизм
    • F.84.1 Атиповий аутизм
  • F.88. Iншi розлади психологiчного розвитку

[F90 F98] Розлади поведiнки та емоцiй, якi починаються здебiльшого в дитячому та пiдлiтковому вiцi

  • F.90. Гiперкiнетичнi розлади
    • F.90.0 Розлади рухової активностi та уваги
  • F.91. Розлади поведiнки
    • F.91.0 Розлад поведiнки в межах внутрiшньосiмейних вiдносин
    • F.91.1 Асоцiальний розлад поведiнки
    • F.91.2 Розлад соцiальної поведiнки
    • F.91.3 Опозицiйно акцентуйований розлад
  • F.92. Змiшанi розлади поведiнки та емоцiй
    • F.92.0 Депресивнi розлади поведiнки
  • F.93. Розлади емоцiй, початок яких специфiчний для дитячого вiку
    • F.93.0 Острах самотностi в дитячому вiцi
    • F.93.1 Фобiчнi розлади в дитячому вiцi
    • F.93.2 Острах товариства в дитячому вiцi
    • F.93.3 Суперництво мiж дiтьми
    • F.93.8 Iншi емоцiйнi розлади в дитячому вiцi
    • F.93.9 Емоцiйнi розлади в дитячому вiцi, неуточненi
  • F.94. Розлади соцiального функцiонування, початок яких специфiчний для дитячого та пiдлiткового вiку
  • F.95. Тiки
  • F.98. Iншi розлади поведiнки та емоцiй, що виникають здогадно у дитячому та пiдлiтковому вiцi
    • F.98.0 Неорганiчнi енурези
    • F.98.1 Неорганiчний енкопрес
    • F.98.2 Розлади споживання їжi у новонароджених та дiтей
    • F.98.3 Спотворений апетит у новонароджених та дітей
    • F.98.4 Розлади у виглядi стереотипних рухiв
    • F.98.5 Заїкання
    • F.98.6 Метушливiсть
    • F.98.8 Iншi специфiчнi розлади поведiнки та емоцiй, що виникають у дитячому та пiдлiтковому вiцi
    • F.98.9 Неспецифiчнi розлади поведiнки та емоцiй, що виникають у дитячому та пiдлiтковому вiцi

 [F99 F99] Неуточнений психiчний розлад

Категорія: Корисні матеріали | Додав: Іриночка (10.10.2011)
Переглядів: 2373 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
IP адреса
Пошук
Друзі сайту


Старобабанівська загальноосвітня школа Study English with us!

Людмила та Ірина Кожухівські © 2024


Безкоштовний хостинг uCoz