Вступне слово (3 хв.)

Ведучий повідомляє тему та мету семінару-тренінгу.

Слайд 1

       Доброго дня, шановні колеги. Тема сьогоднішнього семінару «Особливості онтогенезу людини», тобто розвиток дітей починаючи з народження і до дорослого віку.

Слайд 2

Метою нашого семінару є, зокрема:

-         Ознайомитись з особливостями розвитку дітей від народження
до юнацького віку

-         Узагальнити знання про психологічні та фізіологічні особливості  дітей з вадами розумового розвитку

-         Сформувати основні навички розрізнення вікових періодів дитини

Прийняття правил роботи (3 хв.)

Обговорення принципів роботи. Практичний психолог пропонує учасникам назвати правила, які, на їхню думку, потрібні для ефективної роботи під час семінару-тренінгу. Правила записують на ватмані або фліпчарті.

Слайд 3

       Перш за все доцільно окреслити основні періоди дитинства. У нашій країні основні періоди, або віки, психічного розвитку молодого покоління визначаються за психолого-педагогічними критеріями, які включають характерну для кожного віку соціальну ситуацію розвитку, передусім зміст і форми навчання й виховання, провідну діяльність  в її співвідношенні з іншими видами діяльності, відповідний їй рівень розвитку свідомості й самосвідомості особистості.

       Такими періодами є: ранній вік (від народження до трьох років), дошкільний вік (з трьох до шести років), молодший шкільний вік (з семи до десяти), середній шкільний або підлітковий вік (з десяти до п’ятнадцяти), і старший, або юнацький вік (з п’ятнадцяти років до досягнення зрілості). Кожному періоду відповідають свої особливості фізичного розвитку індивіда.

Слайд 4

       Психологічний розвиток дитини починається дещо раніше, ніж вона народилася на світ. Вже під час вагітності маленька майбутня людина сприймає хвилі любові або відторгнення. Вона чутлива до сигналів гармонії та комфорту або, навпаки, небезпеки чи загрози.

       У немовлячому віці в нормі першим соціальним проявом, який виникає у 2-3 місяці, вважається «комплекс пожвавлення» - особлива емоційна реакція немовляти на ситуацію спілкування з дорослими, коли дитина реагує не лише на задоволення-незадоволення фізіологічних потреб, а й на наявність-відсутність безпосереднього емоційного контакту з батьками.

       Десь у 3 роки малюк вже відчуває себе як окрему його частку, він готовий ввійти в захоплюючу гру-взаємодію із навколишнім середовищем. Адже те, що його оточує – це його полігон для досліджень та відкриттів. Важливо, що ці відкриття він робить самостійно! (хоч і з допомогою батьків). В цей час дитина прагне робити все сама, вона не чекає допомоги, а прагне до самостійності.

Слайд 5

       У немовлят з дифузним пошкодженням кори головного мозку «комплекс пожвавлення» або відсутній, або з’являється лише на кінець першого року життя, примітивний за структурою і емоційним забарвленням. Емоційні реакції дітей-олігофренів у цьому віці є сигналом потреби не у спілкуванні, а у допомозі, у фізичній залежності від дорослих. У них відсутнє виразне позитивне ставлення до матері. Посмішка, а також інші мімічні рухи людини залишаються для інтелектуально недорозвиненої дитини цього віку незрозумілими.

       В період раннього дитинства вони надзвичайно повільно опановують предметною діяльністю. У деяких з них навіть на початок молодшого шкільного віку недостатньо сформовані навички самообслуговування. Ця обставина, а також відставання у розвитку мовлення призводять до того, що у дітей-олігофренів не виникає системне новоутворення «я сам»: відсутнє активне прагнення відчути навколишній світ, стати суб’єктом своїх дій, а також довільно, цілеспрямовано керувати ними. У багатьох з них у цьому віці переважає польова поведінка: діти беруть в руки всі предмети, що потрапляють до їхнього поля зору і одразу ж кидають їх, не виявляючи зацікавленості ні їхніми властивостями, ні призначенням. Лише після 4 років у розумово відсталих дітей можна спостерігати прояви самосвідомості, виділення власного «я», що виявляється у формі негативних реакцій на зауваження, невдалу спробу щось зробити. Мовлення довго не опосередковує наслідування, що зумовлює значне відставання у формуванні поведінки шляхом мовленнєвого впливу.

Слайд 6

       У віці від 3 до 6 років малюк починає усвідомлювати, що окрім нього, татка та мами існує безліч інших людей, з якими необхідно якимось чином налагоджувати контакти. Саме в цьому віці закладаються «Поведінкові стереотипи» і «життєві сценарії». Дитячі ігри «в татка і маму», «в роботу», «в магазин» - це грандіозний імітаційно-навчальний майданчик. Адже ігрова діяльність відіграє винятково важливу роль як у пізнавальному, так і в особистісному розвитку дитини. В грі дошкільник набуває досвіду міжособистісного спілкування, розширює репертуар поведінки, у нього формується ієрархія мотивів, усвідомлення власних можливостей, з’являються елементи довільності поведінки. Відголоски дитячих ігрових ситуацій залишаються з людиною у вигляді базових алгоритмів поведінки на все її доросле життя.

Слайд 7

       Через дуже низький рівень цілеспрямованості у дошкільників-олігофренів не виникає ігрової діяльності. Лише після 5 років у них з’являються стереотипні, формальні процесуальні дії з іграшками. Діти можуть колисати ляльку, возити машину, але при цьому немає навіть натяку на задум, сюжет, розподіл ролей. У дітей-олігофренів дошкільного віку потреба у сюжетно-рольовій грі відсутня. Ігрова діяльність не стає для них провідною. Тому у цих дітей на час дошкільного віку виявляється несформованою система інтелектуальних та емоційних передумов особистості: не складається ієрархія мотивів, не починається процес усвідомлення моральних норм, відсутня навіть сама примітивна етична оцінка власних вчинків. Розумово відсталі дошкільники не здатні усвідомити діяльну сторону своєї особистості, оцінити свої можливості, визначити власні бажання та потреби. У дітей-дебілів цього віку можна спостерігати дві форми поведінки: польову та імпульсивну.

Слайд 8

       Вік з 7 до 10 років у вітчизняній періодизації є молодшим шкільним. У цей час дитина вчиться бути відповідальною. Адже тепер вона – велика, вона – учень. Це вона отримує завдання додому, вона їх виконує і несе відповідальність, якщо щось не так. І розбалансувати цей механізм формування відповідальності дуже просто – достатньо взяти повністю на себе контроль за шкільними справами дитини. Десь у цьому ж віці закладається вміння оцінювати власні дії, а також починається формування самооцінки. Період з 7 до 10 років є дуже важливим в розвитку дитини ще є й тому, що саме в цей період в неї закладаються риси відповідальної людини. Майданчиком для формування цієї самої відповідальності є її шкільні справи, її навчання.

Слайд 9

       Особистісний розвиток розумово відсталих дітей у молодшому шкільному віці значною мірою залежить від умов шкільного навчання. Школа пред’являє певні вимоги щодо інтелектуальних та особистісних можливостей учня. Якщо психічна незрілість дитини-олігофрена до моменту вступу до школи могла сприйматися «крізь пальці», то тепер, зумовлюючи повну неспроможність й безпорадність у навчанні, стає відчутною не лише для дорослих, а й для самої дитини. Нерозуміння пояснень вчителя, вимог школи, неспроможність налагодити позитивні стосунки з однокласниками, постійний негативний емоційний стан через невдачі, дорікання дорослих, величезне невідповідність зусиль, які докладаються, результатам навчання у масовій школі призводить до того, що на фоні інтелектуальної неповноцінності починають формуватися негативні якості особистості, а саме: висока тривожність, пригніченість, негативізм, агресивність, негативне ставлення до навчання, прагнення уникати будь-яких розумових навантажень.

       Діти-олігофрени молодшого шкільного віку ще не усвідомлюють власних вчинків, не аналізують та не оцінюють їх. Вони ще не можуть співвіднести свою поведінку з нормами суспільного життя, не ставлять перед собою ніяких вимог, не пов’язують свою діяльність з її результатами, не здатні до усвідомлення мотивів діяльності, не можуть аналізувати та оцінювати вчинки інших дітей. Їхнє ставлення до однокласників повністю залежить від оцінок вчителя.

Слайд 10

       Підліткови      й вік охоплює період розвитку дитини від 11 до 15 років. Цей період називають перехідним, тому що в цей час відбувається перехід від дитинства до юності в фізичному, психічному і соціальному відношеннях. Перехід цей характеризується кількісними і якісними змінами в організмі підлітка. Відбувається статеве дозрівання. Значних змін зазнає психічна діяльність підлітка. Відживають попередні дитячі інтереси, народжуються нові.

       В 11 – 15 років окрім загальновідомого гормонального сплеску у дитини також загострюється соціальна чутливість. Треба зауважити, що якщо до цього періоду для дитини було дуже важливою думка дорослих: батьків, вчителів, то в підлітковому віці для нього більш значущою стає думка однолітків. І перш за все його цікавить не статус взагалі, а та соціальна позиція, яку він сприймає в повсякденному оточенні ровесників.

Слайд 11

       Є багато спільного в особистісному розвитку розумово відсталих та нормальних підлітків. В учнів з’являється інтерес до протилежної статі, інтерес до власного «я», зокрема до зовнішності, формується почуття дорослості і «підлітковий кодекс честі». Звичайно, зміст цих психологічних новоутворень у підлітків-олігофренів збіднений та примітивний. Так, «підлітковий кодекс честі» як нормальних, так і розумово відсталих школярів містить такі якості, як справедливість, сміливість. Але з’ясовується, що ці якості розумово відсталі розуміють зовсім інакше. У їхньому розумінні вони є синонімом до слова сильний.

         Підлітки з розумовою відсталістю вже здатні до усвідомлення власних бажань та інтересів. Це створює сприятливі умови для професійного самовизначення. Значна частина учнів старших класів допоміжної школи зважено ставляться до свого професійного майбутнього, усвідомлюють свої можливості, аналізують умови і обирають відповідну професію. Разом з тим, серед розумово відсталих підлітків є такі, що некритично ставляться до власного дефекту іі мріють про такі професії, як директор школи, лікар, актор тощо.

       Міжособистісні стосунки у старших класах допоміжної школи стають більш диференційованими, менш залежними від думки вчителя про кожного учня, але все ще недостатньо усвідомленими. Підліток називає, хто в класі йому подобається, хто – ні, але обґрунтувати свою відповідь не може. Не може учень старших класів допоміжної школи визначити свій соціальний статус: запитання про те, кому в класі він подобається або не подобається викликає розгубленість.

       Яскравою ознакою інтенсивного розвитку особистості учнів олігофренів у підлітковому віці є поява прагнення до відстоювання своїх бажань та інтересів, у деяких випадках аж до впертості та негативізму; загострення емоційних реакцій у конфліктних ситуаціях; потреби дослідження власного «я».  

Вправа «Порівняння розвитку олігофренів і дітей без вад розвитку»

Мета: повторити характерні особливості етапів розвитку людини.

Психолог формує групи, потім кожній дає картку «Етапи онтогенезу», з якою та працює (робота в 4 групах з картками-підказками). Треба скласти порівняльну характеристику  щодо кожного вікового періоду (картки: ранній вік, дошкільний вік, молодший шкільний вік, середній шкільний або підлітковий вік).

Картка 1  «Ранній вік»

У немовлячому віці в нормі першим соціальним проявом, який виникає у 2-3 місяці, вважається «комплекс пожвавлення» - особлива емоційна реакція немовляти на ситуацію спілкування з дорослими, коли дитина реагує не лише на задоволення-незадоволення фізіологічних потреб, а й на наявність-відсутність безпосереднього емоційного контакту з батьками.

       Десь у 3 роки малюк вже відчуває себе як окрему його частку, він готовий ввійти в захоплюючу гру-взаємодію із навколишнім середовищем. Адже те, що його оточує – це його полігон для досліджень та відкриттів. Важливо, що ці відкриття він робить самостійно! (хоч і з допомогою батьків). В цей час дитина прагне робити все сама, вона не чекає допомоги, а прагне до самостійності.

       У немовлят з дифузним пошкодженням кори головного мозку «комплекс пожвавлення» або відсутній, або з’являється лише на кінець першого року життя, примітивний за структурою і емоційним забарвленням. Емоційні реакції дітей-олігофренів у цьому віці є сигналом потреби не у спілкуванні, а у допомозі, у фізичній залежності від дорослих. У них відсутнє виразне позитивне ставлення до матері. Посмішка, а також інші мімічні рухи людини залишаються для інтелектуально недорозвиненої дитини цього віку незрозумілими.

       В період раннього дитинства вони надзвичайно повільно опановують предметною діяльністю. У деяких з них навіть на початок молодшого шкільного віку недостатньо сформовані навички самообслуговування. Ця обставина, а також відставання у розвитку мовлення призводять до того, що у дітей-олігофренів не виникає системне новоутворення «я сам»: відсутнє активне прагнення відчути навколишній світ, стати суб’єктом своїх дій, а також довільно, цілеспрямовано керувати ними. У багатьох з них у цьому віці переважає польова поведінка: діти беруть в руки всі предмети, що потрапляють до їхнього поля зору і одразу ж кидають їх, не виявляючи зацікавленості ні їхніми властивостями, ні призначенням. Лише після 4 років у розумово відсталих дітей можна спостерігати прояви самосвідомості, виділення власного «я», що виявляється у формі негативних реакцій на зауваження, невдалу спробу щось зробити. Мовлення довго не опосередковує наслідування, що зумовлює значне відставання у формуванні поведінки шляхом мовленнєвого впливу.

Картка 2 «Дошкільний вік»

       Через дуже низький рівень цілеспрямованості у дошкільників-олігофренів не виникає ігрової діяльності. Лише після 5 років у них з’являються стереотипні, формальні процесуальні дії з іграшками. Діти можуть колисати ляльку, возити машину, але при цьому немає навіть натяку на задум, сюжет, розподіл ролей. У дітей-олігофренів дошкільного віку потреба у сюжетно-рольовій грі відсутня. Ігрова діяльність не стає для них провідною. Тому у цих дітей на час дошкільного віку виявляється несформованою система інтелектуальних та емоційних передумов особистості: не складається ієрархія мотивів, не починається процес усвідомлення моральних норм, відсутня навіть сама примітивна етична оцінка власних вчинків. Розумово відсталі дошкільники не здатні усвідомити діяльну сторону своєї особистості, оцінити свої можливості, визначити власні бажання та потреби. У дітей-дебілів цього віку можна спостерігати дві форми поведінки: польову та імпульсивну.

       У віці від 3 до 6 років малюк починає усвідомлювати, що окрім нього, татка та мами існує безліч інших людей, з якими необхідно якимось чином налагоджувати контакти. Саме в цьому віці закладаються «Поведінкові стереотипи» і «життєві сценарії». Дитячі ігри «в татка і маму», «в роботу», «в магазин» - це грандіозний імітаційно-навчальний майданчик. Адже ігрова діяльність відіграє винятково важливу роль як у пізнавальному, так і в особистісному розвитку дитини. В грі дошкільник набуває досвіду міжособистісного спілкування, розширює репертуар поведінки, у нього формується ієрархія мотивів, усвідомлення власних можливостей, з’являються елементи довільності поведінки. Відголоски дитячих ігрових ситуацій залишаються з людиною у вигляді базових алгоритмів поведінки на все її доросле життя.

Картка 3 «Молодший шкільний вік»

У цей час дитина вчиться бути відповідальною. Адже тепер вона – велика, вона – учень. Це вона отримує завдання додому, вона їх виконує і несе відповідальність, якщо щось не так. І розбалансувати цей механізм формування відповідальності дуже просто – достатньо взяти повністю на себе контроль за шкільними справами дитини. Десь у цьому ж віці закладається вміння оцінювати власні дії, а також починається формування самооцінки. Період з 7 до 10 років є дуже важливим в розвитку дитини ще є й тому, що саме в цей період в неї закладаються риси відповідальної людини. Майданчиком для формування цієї самої відповідальності є її шкільні справи, її навчання.

       Особистісний розвиток розумово відсталих дітей у молодшому шкільному віці значною мірою залежить від умов шкільного навчання. Школа пред’являє певні вимоги щодо інтелектуальних та особистісних можливостей учня. Якщо психічна незрілість дитини-олігофрена до моменту вступу до школи могла сприйматися «крізь пальці», то тепер, зумовлюючи повну неспроможність й безпорадність у навчанні, стає відчутною не лише для дорослих, а й для самої дитини. Нерозуміння пояснень вчителя, вимог школи, неспроможність налагодити позитивні стосунки з однокласниками, постійний негативний емоційний стан через невдачі, дорікання дорослих, величезне невідповідність зусиль, які докладаються, результатам навчання у масовій школі призводить до того, що на фоні інтелектуальної неповноцінності починають формуватися негативні якості особистості, а саме: висока тривожність, пригніченість, негативізм, агресивність, негативне ставлення до навчання, прагнення уникати будь-яких розумових навантажень.

       Діти-олігофрени молодшого шкільного віку ще не усвідомлюють власних вчинків, не аналізують та не оцінюють їх. Вони ще не можуть співвіднести свою поведінку з нормами суспільного життя, не ставлять перед собою ніяких вимог, не пов’язують свою діяльність з її результатами, не здатні до усвідомлення мотивів діяльності, не можуть аналізувати та оцінювати вчинки інших дітей. Їхнє ставлення до однокласників повністю залежить від оцінок вчителя.

Картка 4 «Підлітковий вік»

       Є багато спільного в особистісному розвитку розумово відсталих та нормальних підлітків. В учнів з’являється інтерес до протилежної статі, інтерес до власного «я», зокрема до зовнішності, формується почуття дорослості і «підлітковий кодекс честі». Звичайно, зміст цих психологічних новоутворень у підлітків-олігофренів збіднений та примітивний. Так, «підлітковий кодекс честі» як нормальних, так і розумово відсталих школярів містить такі якості, як справедливість, сміливість. Але з’ясовується, що ці якості розумово відсталі розуміють зовсім інакше. У їхньому розумінні вони є синонімом до слова сильний.

         Підлітки з розумовою відсталістю вже здатні до усвідомлення власних бажань та інтересів. Це створює сприятливі умови для професійного самовизначення. Значна частина учнів старших класів допоміжної школи зважено ставляться до свого професійного майбутнього, усвідомлюють свої можливості, аналізують умови і обирають відповідну професію. Разом з тим, серед розумово відсталих підлітків є такі, що некритично ставляться до власного дефекту іі мріють про такі професії, як директор школи, лікар, актор тощо.

       Міжособистісні стосунки у старших класах допоміжної школи стають більш диференційованими, менш залежними від думки вчителя про кожного учня, але все ще недостатньо усвідомленими. Підліток називає, хто в класі йому подобається, хто – ні, але обґрунтувати свою відповідь не може. Не може учень старших класів допоміжної школи визначити свій соціальний статус: запитання про те, кому в класі він подобається або не подобається викликає розгубленість.

       Яскравою ознакою інтенсивного розвитку особистості учнів олігофренів у підлітковому віці є поява прагнення до відстоювання своїх бажань та інтересів, у деяких випадках аж до впертості та негативізму; загострення емоційних реакцій у конфліктних ситуаціях; потреби дослідження власного «я».  

      Підлітковий вік охоплює період розвитку дитини від 11 до 15 років. Цей період називають перехідним, тому що в цей час відбувається перехід від дитинства до юності в фізичному, психічному і соціальному відношеннях. Перехід цей характеризується кількісними і якісними змінами в організмі підлітка. Відбувається статеве дозрівання. Значних змін зазнає психічна діяльність підлітка. Відживають попередні дитячі інтереси, народжуються нові.

       В 11 – 15 років окрім загальновідомого гормонального сплеску у дитини також загострюється соціальна чутливість. Треба зауважити, що якщо до цього періоду для дитини було дуже важливою думка дорослих: батьків, вчителів, то в підлітковому віці для нього більш значущою стає думка однолітків. І перш за все його цікавить не статус взагалі, а та соціальна позиція, яку він сприймає в повсякденному оточенні ровесників.

Психологічна вправа «Бажання дитинства»

       Зміст вправи – пригадування та аналіз ваших дитячих бажань. Мета – краще розуміння «світу дитинства», що насправді досі існує в таємних закутках вашої душі. І, сподіваюсь, це допоможе вам краще зрозуміти внутрішній світ учня незалежно від того, якого він віку чи статі.

       Учасники знову об’єднані в групи. Кожна група отримує картку з іншим віковим періодом. (таблиця 1)

 Підбиття підсумків (5 хв.)

-         Що ви відкрили для себе на цьому занятті?

-         Які висновки вдалося зробити завдяки проведеній роботі?

-         Якими думками ви хотіли б поділитися з іншими?