Добре розвинуте мовлення — найважливіша умова всебічного
повноцінного розвитку дітей. Чим правильніше та багатше мовлення дитини, тим
легше їй висловлювати свої думки, тим ширші її можливості у пізнанні
навколишньої дійсності, змістовніші стосунки з однолітками та дорослими,
активніше відбувається психічний розвиток.
Порушення мовлення — поширене явище. Найскладнішими є
органічні порушення — дизартрія, алалія, рінолалія. Серед учнів
загальноосвітніх шкіл, які мають порушення мовлення — діти-дизартрики.
До дизартрії належать такі дефекти мовлення, внаслідок
яких порушується не тільки вимова звуків, а й інші фонетичні компоненти: темп,
виразність, модуляція та сила голосу, а також дихання. Із запізненням
розвивається розуміння мови, словника, граматичної будови.
Дизартрії виникають внаслідок ураження різних
відділів центральної нервової системи. Найбільш поширеною є псевдобульбарна
дизартрія грубі зміни розвитку загальної і мовної моторики, структури мови. У
деяких дітей проявляється зниження інтелекту до рівня олігофренії, але у
більшості затримка інтелектуального розвитку виправляється у процесі занять.
Для дітей із псевдобульбарною дизартрією характерні амімічне обличчя, утруднені
жувальні і ковтальні акти, велика кількість слини і слюнотечія, порушення
мовного дихання, глухий, здавлений голос, іноді з гучнявим відтінком,
порушення темпу, виразності й інтонації мовлення. Коли дитина висовує язик, то
він відхиляється вбік, і не повертається в інший бік чи вгору. Рух губів теж
обмежений. Часто у таких дітей спостерігається порушення зорово-просторового
аналізу та синтезу.
У практиці шкільних логопедичних
пунктів найчастіше зустрічаються легкі, так звані стерті форми дизартрії. Зазначимо,
що викривлена вимова має найрізноманітніший характер. Але все ж таки основна
її ознака — стертість, нечіткість, розмитість артикуляцій, що особливо різко
виявляється під час мовлення. У частини дітей вказані недоліки спостерігаються
на тлі ЗПР та ЗНМ.
Серед дітей із стертою формою дизартрії виділено
кілька груп. І групу складають діти з вибірковою слабкістю, паретичністю лише
деяких м'язів язика, їм притаманна асиметрична інервація язика, яка при артикуляції
звуків характеризується слабкістю рухів однієї його половини. Виконуючи
ізольовані рухи, дитина не може розпластати язика, рівномірно піднімати його
краї. У звуковимові очевидна бічна вимова звуків.
До II
групи належать ті діти, у яких під час мовлення зафіксовані в'ялість,
слабкість артикуляції, нечіткість дикції,
загальна стертість. Певні труднощі викликають звуки,
які потребують м'язового напруження (це звуки «р» та «л»).
У
мовленні дітей III групи відбувається заміна одних звуків іншими, до того ж
той чи інший звук може бути в кількох звукових варіантах.
IV група
— це діти з вираженою загальною моторною недостатністю. І якщо у одних
малорухомість, то у інших навпаки — рухова гіперактивність. Це ж саме
стосується і мовлення. У одних дітей — в'ялість, у інших — гіперкінез язика.
Виходячи
з цього, порушення звуковимови, спричинені вибірковою неповноцінністю деяких
моторних функцій мовленеворухового апарату (І група), а також слабкість та
в'ялість артикуляційної мускулатури (II група) можна віднести до легкої
стертої форми псевдобульбарної дизартрії. Порушення звуковимови, пов'язані з
труднощами у виконанні довільних рухових актів (III група) дають підставу
зарахувати їх до легкої стертої форми коркової дизартрії. Дефекти мовлення,
які є у дітей з різними проявами моторної недостатності (IV група) можуть бути
віднесені до змішаних форм дизартрії.
Важливим
при роботі з дітьми-дизартриками є обстеження. Від того наскільки правильно
логопед визначить діагноз, залежить перспективний план роботи з цією дитиною і,
звичайно, кінцевий результат логопедичної роботи.
Обстеження
1.Обстеження починається з вивчення обличчя дитини у
стані спокою. При цьому зазначається наявність посмикування, виразність
носогубних складок, асиметрії.
2.З'ясовується обсяг та координація загальних рухів —
біг, ходьба, стрибки (координація рухів рук — проба Озерицького «кулак —
долоня — ребро»).
3. Обстеження мімічних м'язів (насупити брови, підняти одну брову,
заплющити одне око).
4. З'ясовується
обсяг рухів органів артикуляційного апарату (оскал зубів, рухи нижньої щелепи,
надування щік, задмухування свічки). Це дає змогу з'ясувати стан лицевого
нерву та кругових м'язів рота.
5. З метою обстеження моторики язика пропонують такі
вправи: висунути язик вперед, відтягнути назад, підняти догори, опустити
донизу, зробити вузьким, широким, облизати губи «по колу», так само зробити
із зубами.
6. Кінестетична чутливість перевіряється так: попросити
дитину висунути язик і за допомогою шпателю або бинта виконувати пасивні рухи
вгору, вниз, праворуч, ліворуч. Потім запропонувати дитині самостійно
повторити ці рухи.
7. Звернути увагу на забарвлення та силу голосу
(гучнявий, сиплий або затухаючий), а також на темп мовлення
8. Фіксується втома і виснажливість.
9. З'ясовується ступінь точності артикуляції, якість
злиття звуків та перемикання при збігу приголосних.
Це основні показники обстеження.
В основу логопедичної роботи покладається принцип «від провідного дефекту».
Схема
побудови занять
1.Масаж.
2.Пасивна й активна гімнастика
артикуляційного апарату.
3.Розвиток дрібної моторики рук.
4.Вправи на розвиток слухової
уваги та фонематичного слуху.
5.Відпрацювання звуковимови.
6. Робота над
зв'язним мовленням і лексико-граматичними категоріями.
Заняття потрібно проводити не рідше двох разів на тиждень, а також щодня
вдома з батьками. Допомога батьків у таких випадках обов'язкова. Вони мають
систематично перевіряти виконання дитиною домашніх логопедичних завдань.
Відповідно, батьків необхідно навчити всіх прийомів і методів, пробудити
наполегливість, терпіння і переконати в очевидності успішних результатів.
ТЕМА. Закріплення правильної вимови шиплячих звуків
Мета. Закріпити вимову шиплячих звуків у складах, словах,
реченнях. Розвивати навички фонематичного сприймання; вдосконалювати навички
словозміни, збагачувати словниковий запас. Коригувати дихання, голос, дрібну
моторику, мовну артикуляцію. Виховувати увагу, спостережливість.
Обладнання:
малюнки, картки, шпателі,
масажні зонди, спирт, бинт, вата, дзеркало, волоські горіхи, м'яч.
Хід
заняття
І. Підготовча частина.
1.
Організаційний
момент (привітання)
2.
Вправи
для зняття емоційного напруження.
• Заплющені очі, зробити глибокий вдих, затиснути
в кулаки.
Зробити
видих — послабити кулаки (5 разів).
• Взяти два волоські горіхи до правої руки і
зробити цією рукою кілька рухів по колу. Потім перекласти до лівої руки,
зробити те саме. Взяти по два горіха до кожної руки і одночасно робити кругові
рухи.
3. Гра «Поверни склади».
Логопед
робить поглажувальні рухи долонь дитини і називає склад.
Учень робить так само і повторює за логопедом склад (
ша — ша; жи — жи )
II. Основна частина.
1. Масаж.
Масаж проводиться у вихідному
положенні «лежачи на спині» при розслабленні всіх м'язів тіла, або у вихідному
положенні «сидячи», голова на підголовнику.
Прийоми масажу: понижування,
вібрація, слабкий пальцевий душ, щипання Масаж язика найкраще робити масажними
зондами.
2. Самомасаж.
Логопед з
учнем сидять перед дзеркалом. Учень повторює рухи за логопедом.
3. Артикуляційні вправи:
•
міміко-артикуляційний;
•
гімнастика
губ та щік;
•
вправи
для язика.
4. Голосові вправи.
•
«У лісі»
(ау);
•
«На лижах
з гори» ( ух — ах — ох — ой — ой — ой );
•
« Набридливий комар» з з
з з з
•
«Страшний
гусак»;
•
«Жук».
5. Дихальні вправи :
•
ніс — рот
•
ніс — ніс
•
рот — ніс
•
рот — рот
• за малюнком проспівуємо по черзі голосні на
одному видихові.
6. Фізкультпауза.
Руки вгору — вдих. Руки вниз, на видихові вимовляємо склади
ша — жа — ча — ща; шо — жо. — чо
— що; ше — же — че — ще.
7. Розвиток дрібної моторики рук.
«Гра на
піаніно». Учень пальцями правої та лівої рук закриває склади. По команді
логопеда піднімає пальці спочатку однієї руки і читає склади. Якщо піднімати
кілька пальців обох рук. то можна прочитати слова.
8. Утворення множини слів.
На картках записані слова:
Шапка, шуба, шинель, кашкет, бушлат, штани.
Жаба,
жолуді, живіт, жакет, кожух, ніж.
Чайка,
чобіт, число, чутка, панчоха, вудочка.
Щука,
щит, лящ, дощ, плащ, щеня.
(Визначити «поняття» одяг)
9.
Фізкультпауза. Гра з м'ячем. Назвати слово з тим самим звуком
(шоколад, шина, жакет жало, чоловік, чоло і т.д.)
10.Змінити дієслова за зразком:
•
просити —
прошу;
•
дружити —
дружу (картка).
11. Зі слів скласти і записати прислів'я:
Під лежачий камінь вода не тече.
(Як розумієш це прислів'я)
12.Деформований текст.
(Розташуй речення так, щоб вийшов зв'язний текст. Прочитай його).
13.Розвиток дрібної моторики рук (скласти сніговика нитками по контуру).
III. Заключна частина.
1.Підсумок заняття.
Що зробив учень добре, над чим ще треба попрацювати.
2.Домашнє завдання.
Навчитися виразно читати вірш, (на картці).